2 / 2014

НАРОДНЫ НОВИНКЫ

ІНШТІТУТ • РАДІО • МУЗЕЙ

3

• 11. 2. 2014 у Высокошкольскім ареалї Пряшівской універзіты (ПУ) у Пряшові ся одбыла цїлоуніверзітна акція – 2. річник Дня отворерных дверей, в якій взяв участь і Інштітут русиньского языка і културы (ІРЯК). В минулім році презентовали можности штудія русиньского языка і літератруры лем робітници інштітуту, а того року і штуденты-русиністы, окрем іншых, Петра Міхловічова і Михал Павліч (на фотці зліва) • 12. 2. 2014 в засїдалнї Consilium maius Ректорату ПУ ся од быв уж 25. Научный семінар карпаторусиністікы, де главныма протагоністами были: (справа) ПгДр. К. Копорова, Пгд., доц. ПгДр. А. Антоняк, к. н., і Мґр. В. Падяк, к. н.

Фоткы: З. Цітряковой

Презентація Інштітуту русиньского языка і културы

11. фебруара 2014 у Высокошкольскім ареалї Пряшівской універзіты на ул. 17. новембра ч. 1 в Пряшові ся одбыв 2. річник Дня отвореных дверей. Є то акція пропаґачного характеру, яку Пряшівска універзіта організує цілено якраз в тім в часї, коли тогорічны абсолвенты середнїх школ вырїшують о своїй далшій перспектіві і выберають собі універзіту, на якій будуть выбраный одбор штудовати. До той акції цїлоуніверзітного характеру ся запоюють вшыткы факулты і інштітуты Пряшівской універзіты (ПУ), враховано Інштітуту русиньского языка і културы (ІРЯК). Того року з участниками Дня отвореных дверей діскутовали робітници ІРЯК ПУ ПгДр. Кветослава Копорова, Пгд., і Мґр. Аліца Вєтошевова, і штуденты першого і другого річника маґістерьского штудійного проґраму русиньскый язык і література.

З цїлоуніверзітного погляду акція такого характеру бесспорно хосенна і потрібна є, але думаме собі, же про пропаґацію конкретно русиністікы была хосеннїша 2-днёва акція під таков істов назвов, котрой три річникы в роках 2008 – 2010 реалізовав Інштітут русиньского языка і културы. Проґрам Дня отвореных дверей тогды быв заміряный лем на презентацію русиністікы посередництвом розлічных аспектів русиньской културы і вжываня русиньского языка в розлічных сферах. Реґуларныма участниками акції были штуденты

третїх річників середнїх школ зо северовыходных регіонів Словакії, якы прямо дістали інформації о можностях штудованя русиньского языка на ПУ, як і о можностях їх далшого уплатнїня по скінчіню школы у сфері русиньской освіты, пресы або културы. Шкода, же проєкты Днїв отвореных дверей на ПУ, якы предкладав до ґрантовой сістемы Міністерства културы СР ІРЯК ПУ, комісія про русиньску културу, то значіть самы Русины, рекомендовала не підпорити. Главно, же часто слухаме силны речі о потребі розвоя русиньского школяства і навчаня русиньского языка!

Друга акція, організована з ініціатівы ІРЯК ПУ в тых днях, быв 12. фебруара 2014 в засїдалнї Consilium maius (2. шток, ч. 328) Ректорату Пряшівской універзіты (ул. 17. новембра ч. 15) уж 25. Научный семінар карпаторусиністікы, якым ся отворив уж шестый річник того довгодобого проєкту інштітуту. З лекціов на тему Поетічна збірка Юрка Харитуна Мої незабудкы – очами чітателя выступив доц. ПгДр. Андрій Антоняк, к. н., научный робітник ІРЯК ПУ. В програмі семінара была і презентація найновшых выдань з карпаторусиністікы, главно пятёх публікацій, при зродї якых помагали тыж членове даного інштітуту. Богата участь свідчіла о тім, же семінары карпаторусиністікы собі уж нашли свій круг навщівників.

А. З.

Радіо Русин ФМ святкує

3. децембера 2013 минув рік, як перше русиньске інтернетове радіо на Словакії зачало своє высыланя. Радіо днесь святкує і біланцує. А, самособов, має і свої планы до будучности.

Русин ФМ зачало высылати 3. децембра 2012 року о пятій годині пополїдне. Першыма і тогды єдиныма премєровыма релаціями почас тыждня были понедїльковый блок, котрый творили справы, релації на історічны темы, але і представлёваня русиньскых музичных інтерпретів ці молодых, успішных Русинів і вечурня понедїлькова релація Граме на желаня, котра ся од зачатку высылала нажыво. Тоты релації ся почас тыждня дакілько раз повторяли і высыланя в тім часї творив переважно музичный архів радіа. По дакількох місяцях Русин ФМ пошырило палету своїх премєровых релацій а днесь приносить своїм слухачам сїм премєр за тыждень. У высыланю ся днесь находять контактны релації про молодых, котры ся высылають нажыво, інформачно-публіцістічны і історічны релації, але і записы з богослужінь. Радіо почас рока приготовило і серію русиньскых приповідок, котры суть ексклузівно про Русин ФМ вырабляны екстерно і на їх приготовлїню беруть участь і герцї з русиньского Театру Александра Духновіча в Пряшові. Приповідки, так як і цїлый проєкт радіа, были підпорены з ґрантовой сістемы Уряду влады СР з програму Култура народностных меншын, як проєкт молодежной організації Молоды.Русины.

В септембрї того року Русин ФМ святково отворило своє штудіо з новов техніков у Братїславі. Якраз тота подія росшырила можности приготовляня релацій і жывого высыланя, котре має у людей позітівный одзыв. Але радіо хоче

іти допереду, піднимати якость свого высыланя і росшырёвати свій проґрам. Якраз зато є найблизшым цїлём отворити друге штудіо в Пряшові, одкы ся од штарту радіа приготовлює часть высыланя. Русин ФМ од отворїня пряшівского штудіа чекать росшырїня годин премєрового высыланя, і таксамо бы такым кроком хотіло свій центер перенести до історічного центра Русинів на Словакії, но і сімболічно навернути народностне высыланя Русинів там, одкы ся їм цїлы десятьроча пригваряли творцёве народностного высыланя Чехословацького а пізніше Словацького розгласу.

Русин ФМ собі за рік єствованя нашло свою стабільну базу слухачів, котра все росте. А нелем дома, але і за граніцями. Свідчать о тім слухачі з Чеськой републікы, Польщі, Мадярьска, Україны, Сербії, але своє місце собі радіо нашло і міджі Русинами в США, Англії ці в северьскых державах. Радіо было включене і до аплікації про телефоны з операчнов сістемов „Android“ а веджіня Русин ФМ може радостно конштатовати, же по дакількох місяцях ся в слуханости через тоту аплікацію дістало на 31. місце з днешнёй цїлковой кількости 72 запоєных радій.

Рік єствованя, правда, не є велё, но тот, про Русинів Словакії унікатный проєкт, творцям радіа за рік вказав, же має свій змысел і нашов своє стабільне місце міджі людми. Днесь, вєдно з далшыма актівностями русиньскых оргґанізацій, творить інтеґралну часть културы Русинів дома і за граніцями. Директор радіа Петро Штефаняк і ведучій програмового высыланя Петро Медвідь таков драгов дякують нелем слухачам, але і цїлому тіму радіа, в якім у вольнім часї робить десять молодых ентузіастів.

П. М.

(Не)Офіціалне отворїня

30. децембра 2013 у Пряшові за участи богатой публікы быв отвореный Словацькый народный музей – Музей русиньской културы. Музей, котрый быв заснованый в роцї 2007, наперед быв лем в арендованых просторах. Минулого року перешов до властных і тримало півдруга рока, покля го знова отворили, теперь вже у „властнім обыстю“.

Програм отворїня, в котрім окрем приговору директоркы музею Ольґы Глосіковой выступило і тріо Яворина зо Снины, было досправды русиньскым святом, на котре многы довго чекали. Добра атмосфера, русиньска бісіда зо вшыткых боків, приятельскы стрічі.

То чом же пишу о (не)офіціалнім отворїню? Прічін є веце. По перше, будова музею дотеперь не є зреконштруована, а так нашу інштітуцію чекать іщі довга путь до того, жебы музей досправды быв музеём. По друге, просторы, котры ся холем як-так подарило дати до порядку, жебы мож было выставити часть експозіції, не суть великы (довєдна штири містности на выставкы і засїдалня), то значіть, же днесь є того выставленого іщі менше, як было в просторах арендованых. Ту треба признати, же хоць інтерєр русиньской хыжы быв наіншталованый автентічно і красно, правдов є, же єдна хыжа іщі музей не робить. А по третє, а тото є уж на серьёзне задуманя, на офіціалнім отворїню якось хыбовали офіціалны гостї, котры на такій вызначній події – без пардону – быти мали.

Є то доста смутне, же на отворїню єдной з частей Словацького народного музею не быв нихто із ґенералного директоріату. Ани сам ґенералный директор, ани никотрый ёго заступця. Выгварку, же быв конець рока і много роботы, котра ся мусить іщі стигнути зробити, не мож акцептовати. Тот факт лем потверджує підозрїня, котре єм вже веце раз написав – русиньскый музей не мать в Братїславі таку важность, котру бы мав мати. О опаку бы ня днесь пересвідчів якбач лем жывый Єті. Неучасть далшых людей таксамо свідчить о тім, якый серьёзный є приступ самосправы ці штатной справы к нашому музею. Не пришов ани председа Пряшівского самосправного краю Петро Худїк, котрый інакше мать „добры односины“ к Русинам – переважно перед вольбами, ани нихто в ёго менї. А не знам ани о тім, жебы холем од ёго уряду было загнане офіціалне писмо, в котрім бы участників той події поздравив і оправдав свою неучасть. Тото саме мож повісти о пріматорови міста Пряшів Павлови Гадяріёви. Отворїня музею не є предсї лем русиньскым балом в Амеріці, де без проблемів перед пару роками полетів. Масарікова уліця є якбач далеко од Главной і аж така забава на отворїню музею, яка наісто была на балї, там не была. Кідь ся неучасть ґенералного директора музею не дасть нияк оправдати, бо тот о тім мусїв знати скорїше як мы вшыткы докопы, в припадї далшых спомянутых бы іщі была можность, же о події не знали. О тім але радше не буду шпекуловати, бо то бы значіло планый „маркетінґ“ з боку веджіня нашого музею. В порівнаню з отворїнём Україньского центра в Пряшові, де ся пришли вказати вшыткы нашы містны політічны целебріты, отворїня музею, єдной з найважнїшых русиньскых інштітуцій, вызерало як мале домашнє свято, де окрем родины не є нихто. Кідь не рахую то, же пришли зо свідницького і соливарьского музею, з крайского таксамо было якбач далеко прийти, ці то, же была заступлена і Матіца словеньска. І то, самособов, потїшить, же ся зыйде родина, лем не знам, ці не маме на то, жебы то было дакус веце як лем родинне свято.

Так ці так, музей є отвореный. Провізорно, але отвореный. Без огляду на высше уведжене, є то і радость, і мала надія. Конечно є в Пряшові і місце, де ся мож стрічати, ожывлёвати русиньскый рух в історічнім центрї. Не є то дефінітіва, лем зачаток. А в тім зачатку жычу вшыткым робітникам музею, жебы мали розумну концепцію, котра буде наше музейництво розвивати, котра забезпечіть жывый рух в тій інштітуції, жебы то не была лем будова з нашов таблічков, але музей, котрый наповнює задачі, про якы быв заснованый. Лем так собі якбач здобуде важность і в очах тых, котры собі на нёго не нашли час, або о нїм не знали, іщі ани в послідній понедїлёк минулого року.

Петро МЕДВІДЬ, Пряшів